ЦИФРОВІ ОСВІТНІ ПРАКТИКИ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ УКРАЇНЦІВ

Анотація

У статті розглянуто проблему забезпечення національної стійкості українців в умовах глобальної мобільності та вимушеної міграції, зумовленої безпековими викликами. Обґрунтовано роль освіти як ключового механізму підтримки національної ідентичності, соціальної згуртованості та розвитку людського капіталу. Проаналізовано сучасні наукові підходи до дослідження національної стійкості, цифрової трансформації освіти та освітніх аспектів міграції. Визначено вплив цифрових технологій на трансформацію освітнього середовища, формування ідентичності та розвиток транснаціональних зв’язків українських мігрантів. Окреслено основні виклики глобальної мобільності (втрата людського капіталу, ослаблення зв’язку з національною освітою, демографічні дисбаланси, дефіцит кваліфікованих кадрів). Встановлено, що сучасна цифрова екосистема забезпечує нові можливості для підтримки національної стійкості українських мігрантів на основі використання цифрових освітніх практик: 1) онлайн-освіти та дистанційного навчання для здобуття знань українською мовою та збереження культурної ідентичності; 2) соціальних мереж та освітніх спільнот – обмін досвідом і формування мереж підтримки; 3) цифрового сторителінгу і контент-мейкінгу – репрезентація української культури в глобальному медіапросторі; 4) електронних бібліотек та освітніх ресурсів для доступу до національного освітнього контенту; 5) онлайн-менторства та вебінарах для передачі знань і професійного досвіду в умовах дистанційної взаємодії; 6) цифрових платформ громадської та культурної активності для соціальної залученості мігрантів і зміцненню їхнього зв’язку з Батьківщиною. Підсумовано, що цифрові освітні практики є важливим інструментом збереження культурної ідентичності, розвитку освітнього потенціалу та інтеграції українців у глобальний простір із одночасним збереженням зв’язку з Батьківщиною.