УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ДО ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.: СОЦІАЛЬНИЙ ВИМІР

Анотація

У статті представлені результати дослідження історії української еміграції до Великої Британії наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ ст. Серед широкого спектру проблематики історії української еміграції та діаспори в країнах Західної Європи особливо виділяється питання соціальної структури емігрантів, зокрема, їх трудового виміру. Адже це питання важливе з огляду на необхідність ґрунтовного аналізу проблематики адаптації українців в новому для себе соціально-економічному середовищі. Мета статті – дослідити соціальний склад представників української еміграції у Великій Британії у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. в розрізі їх трудового статусу та проблеми працевлаштування. У результаті дослідження встановлено, що провідним контингентом серед української діаспори були саме вихідці з села. Однак, Друга світова війна розставила інші акценти. Серед українських емігрантів більшу частину складали військовополонені та інтерновані особи, до яких переважно згодом долучилися їх сім’ї. Завдяки соціально-економічному походженню і політиці місцевої влади їх переважно направляли на некваліфіковану сільськогосподарську роботу в глибинних регіонах держави. Утім уже незабаром більшість українців переїхала до великих міст (Лондон, Манчестер та ін.), де працювали на заводах і фабриках. Цьому сприяли як домінування частки малоосвіченого населення переселенців, так і політика держави. За умов відсутності заохочення від уряду Великої Британії, частина емігрантів все ж прагнула здобути вищу освіту та у винагороду отримали посади у кваліфікованих професіях.