ЛИТВА-УКРАЇНА: ІСТОРИЧНА ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНІСТЬ ТА СУЧАСНІ РЕАЛІЇ

Анотація

Анотація. У статті зазначено, що литовсько-українські відносини посідають важливе місце у національній історії обох держав та загальноєвропейському історичному процесі.

Проаналізовано міждержавні політичні взаємини, що формують загальні тенденції двосторонньої співпраці. Показано значення зв’язків між українським та литовським громадянськими суспільствами з бачення стимулів до демократичних перетворень та європейського вибору нашої країни.

Здобуття Україною державної незалежності розкрило нові можливості для співпраці з державами світу, однією з яких стала Литовська Республіка, традиція відносин з котрою сягає епохи середньовіччя. З іншого боку, наявність спільності в позиціях України та Литви з широкого кола питань зовнішньої політики, насамперед безпекової політики та питання вразливості до російського політичного втручання сприяли доволі швидкому налагодженню діалогу між двома країнами. Стартовий етап розвитку після проголошення незалежності обох держав виявився багато в чому схожим як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. Проте, обидві держави пішли своїми шляхами у реалізації зовнішньополітичних цілей. Наприкінці радянської епохи в литовському суспільстві хоч і висувалося кілька можливих варіантів щодо майбутнього зовнішньополітичного статусу країни, всі політичні сили були єдині у питаннях щодо «повернення до Європи».

Геополітичний простір визначив ключові параметри діяльності України та Литви на міжнародному рівні. Перебування у сфері зацікавленості США, ЄС та росії диктує обом державам необхідність геополітичного вибору. Зрозуміло, що цей вибір є визначальним для перспектив розвитку. У даному контексті своєчасно та слід брати до уваги практику Литовської Республіки, у якій консенсус політичних сил відносно проблем зовнішньополітичної орієнтації держави був досягнутий практично відразу після проголошення незалежності.

З’ясовано, що політичні зв’язки України та Литви пройшли за своїми темпами швидку еволюцію, хоча стартовий момент не був досить динамічним. Після встановлення дипломатичних відносин, політичні взаємини між двома країнами перебували у стані певного політичного «затишшя», пов’язаного, перш за все, зі складною внутрішньополітичною ситуацією у Литві та інтересом її колишнього керівництва  до західного вектору зовнішньої політики.