ЦИВІЛІЗАЦІЙНА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ ІДЕНТИЧНОСТІ

Автор(и)

  • Михайло ЮРІЙ
  • Назарій ХРИСТАН

Ключові слова:

цивілізація, ідентичність, самоідентифікація, буття, суб’єктність, релігія, парадигма

Анотація

Анотація. Стаття присвячена соціально-філософському аналізу проблеми становлення і розвитку цивілізаційної самоідентифікації ідентичності. Феномен цивілізаційної самоідентифікації ідентичності вже давно привертає до себе увагу багатьох дослідників і активно обговорюється в рамках різних соціальних і гуманітарних дискурсів. В структурі цивілізаційної ідентичності можна виділити три компоненти: менталітет, локалітет і глобалітет. Менталітет ґрунтується на ціннісно-смисловій своєрідності цивілізації, локалітет – на здатності власними (етнічними, соціальними, релігійними, художньо-естетичними) засобами репрезентувати світову культуру у своєму контексті, глобалітет вказує на вклад локальної цивілізації у загальну культуру. Саме взаємодія цих трьох модусів в історії кожної світової цивілізації і, зокрема української, породжує динаміку її цивілізаційної ідентичності. Крім того, в основі всіх трьох модусів лежить ціннісно-смисловий компонент, який знаходиться на різних рівнях, що можуть бути зафіксовані в цивілізаційній  свідомості, яку ми виділяємо як одну з основ цивілізаційної ідентичності. В основі цивілізаційної ідентичності лежить цивілізаційна самосвідомість, яка є комплексом певних духовних цінностей та ідей, що формувалися протягом століть спільного існування націй та етносів, які проживали на одній території та були об’єднані єдиним політичним устроєм та релігією.

Біографії авторів

Михайло ЮРІЙ

Чернівці

Назарій ХРИСТАН

Чернівці

Посилання

Вебер М. Избранное. Образ вещества. М.: Юрист, 1994. 380 с.

Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия. Логические исследования. Картезианские размышления. М.: Наука, 2000. С. 559-560, 633-634.

Кондаков И., Соколов К., Хренов Н. Цивилизационная идентичность в переходную епоху. Москва: Прогресс-Традиция, 2011. С. 63.

Кристева Ю. Силы ужаса. Харьков: Ф-Пресс, ХЦГИ; СПб: Алтейя, 2003. С. 37-38; С. 50, 64.

Нойманн И. Использование «Другого»: образы Востока в формировании европейской идентичности. М.: Новое издательство, 2004. С. 15.

Пирожков С. Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 29 березня 2017 р.). Вісник Національної академії наук України. 2017. № 6. С. 42-50.

Поддашкіна О. Трансформація цивілізаційної ідентичності в умовах глобальних змін сучасного світу. Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. 2011. № 90. С. 72.

Февр Л. Бои за историю. М.: Наука, 1991. С. 237.

Фройд З. Психология масс и анализ человеческого Я. М.: Neoclassik, АСТ, 2017. 256 с.

Хайдеггер М. Бытие и время. М.: Наука, 1997. С. 257.

Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. Полис. 1994. №1. С. 33-48.

Boulanger N. L'Antiquite devoilét par ses usages ou Examen critique des principales opinions, ceremonies et institutions reliqieuses et politiques des differens peoples de la terre. Amsterdam, 1766. Р.78.

Volkan V. The Need to Have Enemies and Allies: A Developmental Approach. Political Psychology. 1985. 6 June. Р. 219, 243, 247.

Koselleck R. Futures Past. On the Semantics of Historical Time. Cambridge, London, 1985. Р. 18, 278.

##submission.downloads##

Опубліковано

20-12-2023

Як цитувати

ЮРІЙ, М. ., & ХРИСТАН, Н. . (2023). ЦИВІЛІЗАЦІЙНА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ ІДЕНТИЧНОСТІ. ГУМАНІТАРНІ СТУДІЇ : ІСТОРІЯ ТА ПЕДАГОГІКА, (2), 60–73. вилучено із http://gsip.wunu.edu.ua/index.php/gsipua/article/view/172