МІФОПОЕТИКА ХРИСТИЯНСЬКОГО ІМЕНІ
Ключові слова:
міфопоетика, ім’я, сакральність, традиція, християнство, покровитель, хрещенняАнотація
У статті йдеться про міфопоетику християнського імені, яка пов’язана з сакральним змістом імені як частини духовної сутності людини, її долі та призначення, а також із асоціацією імені зі святим покровителем, який стає духовним захисником і оберегом. Ім’я, отримане при хрещенні, вважається святим, і його таємницю необхідно берегти від сторонніх, щоб уникнути «знецінення» і використання в недобрих справах. Ім’я не тільки визначало місце людини в давньоруському християнському суспільстві, але й виступало символом і результатом освоєння нею світу. Тому у свідомості людини ранньохристиянського суспільства ім’я займало основне місце, оскільки воно виступало одночасно і як символ, що уособлює емоційно-ціннісний і цілісний образ явища, і як символ, що моделює засвоєний світ, ідеально тотожний йому. Саме в імені, за логікою міфологічного мислення, можлива символізація всього засвоєного світу або його значної частини. Пізнати ім’я означало отримати владу над його власником, тому що з отриманням імені людина стає істотою, яка може бути названа, пізнана. На думку П. Флоренського, найбільшою магічною силою володіють власні імена. У статті підкреслюється також, що в давній Русі християнське ім’я символізувало приналежність до християнської конфесії та було частиною «містичної» функції, визначаючи зв’язок людини з небесним покровителем. Існувала система двоіменності, коли людина мала «пряме» (непублічне) християнське ім’я, що давалося відповідно до свят. Тобто ім’я співвідносилося з святим, пам’ять якого визначалася в день народження, що наділяло людину небесним захистом і покровительством. Інше ім’я – це «публічне» (основне) – традиційне або династичне.
Посилання
Белей Л. Християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи. Мовознавство. 2009. №3–4. С. 25–29.
Вигодник А. Імена, написані на небесах. URL: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/482-imena-napysani-na-nebesach
Грушевський М. Історія України-Руси. К.: Наукова думка. 1994. Т. 5. 704 с.
Голубинский Е. История Русской церкви. 2-е изд. М., 1901. Т. 1. С. 574.
Гулик О. Довгі слов’янські імена як твірні основи мікротопонімів півночі Львівщини. Актуальні проблеми філології та перекладознавства. 2009. Вип. 4. С. 50-53.
Кравченко Л. Українська ономастика. Антропоніміка. Навчальний посібник. К.: Знання. 2014. 239 с.
Колісніченко А., Харицька С. Сучасний стан осмислення дефініції «Міфопоетика». URL: https://www.nau.edu.ua/index.php/qo/article/view/14591
Літопис руський за Іпатським списком. К.: Дніпро, 1989. 591 с.
Лотман Ю., Успенский Б. Миф – Имя – Культура. Труды по знаковым системам. Т.6. Тарту. 1973. 387 с.
«Повчання» Володимира Мономаха початку ХІ ст. у списку 1377 року // Німчук В. Хрестоматія з історії української мови Х – ХІІІ ст. // НАН України. Інститут української мови. Київ; Житомир: Полісся. 2015. 455 с.
Попович М. Нарис історії культури України. К.: АртЕк, 1998. 728 с.
Потебня А. Мысль и язык // Полное собрание сочинений. Т.1. Харьков. 1926. 478 с.
Скрипник Л., Дзятківська Н. Власні імена людей. Словник-довідник. НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. 3-тє вид. К.: Наукова думка. 2005. 334 с.
Толочко О., Толочко П. Київська Русь. К.: Альтернативи. 1998. 352 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.




